пʼятницю, 31 березня 2017 р.

Стрес і адаптація дітей до школи.

Нерідко першокласники відчувають стреси в період адаптації до школи. І особливо до цього схильні діти, які не відвідували дитячий садок. Першокласники відчувають три види стресів:
  • Соціальний. Це проявляється в формуванні взаємовідносин з однокласниками, учителем.
  • Інтелектуальний. Він проявляється при інтелектуальних навантаженнях і засвоєнні нових знань.
  • Імунологічний. У семирічному віці у дітей відбуваються фізіологічні зміни в організмі, що саме по собі призводить до стомлюваності і перепадів настрою. А наслідком цього є хвороби міцних і здорових дітей, які іноді провокуються природним обміном бактеріями між однокласниками.
Для того щоб полегшити всі ці види стресу, батьки повинні дотримуватися певних рекомендацій, розроблені психологами та педіатрами:
  • Сон. Семирічним дітям треба спати по 10-11 годин на добу. У цьому віці, особливо в першій половині навчального року, можливий і денний сон.
  • Прогулянки і фізичні навантаження. Кращий відпочинок – зміна діяльності, тому розумову активність дитини потрібно поєднувати з руховою. Запис дитини в басейн, спортивний гурток допоможе легше пережити адаптацію в школі. Першокласникам лікарі радять проводити на свіжому повітрі як мінімум дві години на день.
  • Підготовка уроків повинна проводитися так, щоб після 30 хвилин безперервного заняття наступала 15-хвилинна перерва. Пік активності мозку дітей у першому класі доводиться на 9-12 годин і 16-18 годин. Це час потрібно враховувати батькам при організації режиму дня.
Психологічна адаптація першокласника до школи.
Показники хорошої психологічної адаптації дитини до першого класу – це коли дитина в школу йде з радістю, він з охотою і терпінням готує уроки, регулярно і щиро розповідає батькам про всі шкільні події та заняттях. Якщо ж реакція на школу зворотна, то це є свідченням поганої психологічної адаптації першокласника до школи і сигналом для батьків, який вказує, що дитина потребує їхньої допомоги.

І тато, і мама повинні вникати в ті проблеми, про які розповідає першокласник. Якщо ж він взагалі не хоче говорити про школу, то слід коректно дізнатися причини такого небажання, можливо, сходити в школу і поговорити з учителем.
Не можна в адаптаційний період підвищувати голос на дитину, а тим більше висміювати і соромити його. Не мають рації в корені батьки, які в цей час приводять в приклад інших дітей, які краще справляються з процесом навчання. Після таких порівнянь діти, як правило, ще більше замикаються в собі і не хочуть ділитися з батьками своїми переживаннями і тривогами. А ще вони можуть затаїти ненависть до своїх однокласників, які, за словами батьків, і в школі самі з усім справляються, і англійську вчать, і в музичну школу ходять.
Підтримка і похвала, спокійний тон спілкування з першокласниками повинні бути притаманні їхнім батькам. Діти, відчуваючи підтримку батьків, краще справляються з психологічною адаптацією, демонструють хоч незначні, але успіхи. Їх завжди необхідно заохочувати і помічати. Фраз “потім подивлюся” або “мені ніколи” не повинно бути в лексиконі батьків першокласників. Хваліть дитину за те, чого він навчився, що прочитав, в чому удосконалився.

Табір